Зубна формула (нумерація зубів у стоматології)
Про свої зуби більшість із нас знає, що в нормі їх має бути 32, а серед них є різці, ікла та жувальні одиниці. А ось пояснити лікарю, який саме зуб болить чи потребує лікування, буває нелегко — простіше просто показати руками.
Стоматологи таких проблем не мають, адже є універсальна нумерація, тобто зубна формула. Тому після огляду ротової порожнини пацієнта лікар одразу може сказати асистенту щось на кшталт: “У 35-му та 26-му треба замінити пломбу, 17-й — варто поставити коронку, 48-й — рекомендуємо видалити”. І все це зрозуміє і помічник, і колега у тій чи іншій клініці.
Про цю зубну формулу й розповідатиметься в цій статті від наших стоматологів “Дент Арт”.
зміст
Скільки та які зуби у нас є?
У нормі в нас 32 зуби, тобто по 16 на верхній та нижній щелепах. На кожній щелепі знаходиться 2 ікла, 4 різці, 4 малих корінних (премоляри) та 4-6 великих корінних (моляри) зуби. Чому молярів від 4 до 6? Останні моляри — зуби мудрості (вони ж “вісімки”) — прорізуються не у всіх. Тому наявність 28 зубів без прорізаних зубів мудрості — це теж варіант норми.
Різці служать для відкушування їжі, тому їх краї тонкі та гострі. У цих зубів один корінь, тому що коронкова частина у них пласка.
Іклами людина рве їжу, розділяє великі частини на дрібніші. Вони мають гострий край, який допомагає впоратися, наприклад, з жорстким м'ясом. Важлива особливість іклів — довге коріння, тому вибити цей зуб складно.
За іклами починаються жувальні одиниці. Спочатку йдуть премоляри, тобто відносно невеликі одиниці з плоскою поверхнею. Вони передавлюють їжу. Зазвичай у цих зубів один (у нижніх премолярів) або два (у верхніх) корені.
За премолярами розташовані моляри — великі корінні зуби. Вони мають найбільшу жувальну площу і великі пагорби. Завдання цих зубів — максимально подрібнити їжу. Як правило, нижні моляри мають 2 корені, а верхні — 3, але можуть бути й винятки.
Навіщо потрібна зубна формула?
Розробити єдину систему позначень зубів намагалися з ХІХ століття. Так виникли різні варіанти зубних формул. А всіх їх поєднувало те, що кожен зуб має свій унікальний номер.
Зрозуміло, що саме завдяки такій нумерації простіше вести історію хвороби, передавати інформацію від одного лікаря іншому тощо. Замість того, щоб писати/говорити верхній лівий другий моляр можна назвати одне число і все. Плюс не буде плутанини — "а лівий — це з боку лікаря чи пацієнта" або "а другий — це якщо рахувати зліва направо чи справа наліво".
Аналогічно, завдяки єдиній системі позначень простіше інтерпретувати результати діагностики, координувати роботу стоматологічної клініки та зуботехнічної лабораторії тощо. Комфортніше й пацієнтам, які знають термінологію та розуміють, про які зуби йдеться.
Зубна формула та головні принципи нумерації
Широко використовуваною зубною формулою сьогодні є варіант від Міжнародної асоціації стоматологів — FDI World Dental Federation.
Як здійснюється нумерація? Давайте розбиратись. Якщо уявити, що відкритий рот — це коло (або овал), то нескладно розділити його на частини. Умовна горизонтальна лінія поділяє ротову порожнину на нижню та верхню щелепу, а вертикальна – на праву та ліву частину голови. Разом виходить 4 сегменти:
- перший — правий верхній;
- другий — лівий верхній;
- третій — лівий нижній;
- четвертий — правий нижній.
Кожен зуб позначається двоцифровим числом. Десяті — це позначення квадранта (сегменту), а одиниці — порядковий номер зуба. Початок нумерації — різці, а кінець — зуби мудрості (треті моляри). Наприклад, ікла — це 13, 23, 33 і 43 зуби.
Стаття носить інформаційний характер, не може бути використана для встановлення діагнозу і не замінює консультацію лікаря. Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров'я.
